До «Столичного» не додають зелений горошок.. А ось в олів'ї та «Зимовому» він необхідний. В олів'ї та «Столичному» можна використовувати одночасно і свіжі, і мариновані огірки, у «Зимовому» — лише мариновані чи солоні. Варена морква — для олів'є обов'язкова, для «Зимового» та «Столичного» — немає.
– морква в «Олів'є» – обов'язковий інгредієнт, а у «Столичному» – довільний; – картоплі у «Олів'є» також більше, ніж у «Столичному»; – Різним може бути і спосіб подачі. Так, якщо вОлів'є» компоненти завжди змішують, то в ресторанній презентації салату "Столичного" часто використовується укладання інгредієнтів шарами.
Народна етимологія також вела назву салату від оливок, хоча їх самих у радянському рецепті ніколи не було. Салат олів'є фігурував на домашніх кухнях в СРСР під різними неофіційними назвами: «майонезний», «святковий», «гостьовий», «салат з горошком», «боярський», «пікантний» та «зимовий».
За кордоном олів'є називають «російським салатом», а ми іноді називаємо його «Зимовий», бо всі складові легко дістати в холодну пору року.
У 1930-х роках Іван Михайлович Іванов був шеф-кухарем ресторану "Москва". Також він був колишнім учнем кухаря Олів'є. Іванов адаптував салат Люсьєна Олів'є під радянську реальність, замінивши деякі недоступні інгредієнти, наприклад такі, як рябчик, на курку. Російський кухар назвав нову страву "Столичний салат".